ll tuo Bambino… proteggilo anche con le vaccinazioni!

ll tuo Bambino… proteggilo anche con le vaccinazioni!

Clicca qui per la versione in Ucraino

Cari Genitori,

vaccinazioni rappresentano uno strumento di fondamentale importanza per la salute dell’intera popolazione mondiale.
Grazie alle vaccinazioni, tantissime persone hanno avuto la possibilità di salvarsi dal contagio di numerose terribili malattie infettive.

È essenziale ricordare che colui che si vaccina non solo protegge se stesso, ma anche coloro che non possono usufruire di tale opportunità di protezione o perché si trovano in età non vaccinabile, o perchè sono affetti da alcune malattie o condizioni cliniche per le quali le stesse vaccinazioni risultano essere controindicate.
I Genitori che, in maniera consapevole, decidono di vaccinare il loro figliolo secondo i tempi e le modalità previste dal vigente Piano Nazionale di Prevenzione Vaccinale, non fanno altro che investire proficuamente nella salute del loro bambino, offrendogli la migliore protezione possibile nei confronti di specifiche e terribili malattie infettive. Dal momento che siamo consapevoli che una giusta, corretta ed esaustiva informazione è alla base di una scelta consapevole, per eventuali dubbi o perplessità circa l’efficacia, la sicurezza e l’importanza dei vaccini, invitiamo a consultare il suo Pediatra di riferimento, o il Personale afferente al Centro vaccinale di competenza territoriale, oppure consultate in internet siti istituzionali. Solo con l’impegno di Tutti le vaccinazioni avranno il meritato riconoscimento quale segno di Progresso, Civiltà e salvaguardia della Salute pubblica!

Calendario vaccinale

Cari Genitori, nella fascia di età dalla nascita a 13-15 mesi sono previsti i seguenti vaccini con la seguente tempistica:

Inizio del 3° mese di vita (dal 61° giorno di vita)
• Prima dose di vaccino Rotavirus per via orale.
• Prima dose di vaccino Esavalente (Difterite, Tetano, Pertosse, Poliomielite, Epatite B, Haemophilus influenzae tipo b) per via intramuscolare.
• Prima dose di vaccino Pneumococcico per via intramuscolare.

Dopo 30 giorni (dal 91° giorno di vita)
• Prima dose di vaccino Meningococco B per via intramuscolare. 
• Seconda dose di vaccino Rotavirus per via orale.

Dopo 30 giorni (ad inizio 5° mese di vita e cioè al 121° giorno)
• Seconda dose di vaccino Esavalente (Difterite, Tetano, Pertosse, Poliomielite, Epatite B, Haemophilus influenzae tipo b) per via intramuscolare.
• Seconda dose di vaccino Pneumococcico per via intramuscolare.
• Terza dose di vaccino Rotavirus (quello per il quale sono previste tre dosi) per via orale.

Dopo 30 giorni (ad inizio 6° mese di vita e cioè al 151° giorno)
• Seconda dose di vaccino Meningococco B per via intramuscolare.

A 11 mesi compiuti
• Terza dose di vaccino Esavalente (Difterite, Tetano, Pertosse, Poliomielite, Epatite B, Haemophilus influenzae tipo b) per via intramuscolare.
• Terza dose di vaccino Pneumococcico per via intramuscolare.

A 12 mesi compiuti
• Terza dose di vaccino Meningococco B per via intramuscolare.

Dopo 13 mesi compiuti
• Prima dose di vaccino Meningococco ACWY.
• Prima dose vaccino MPRV.
È possibile somministrare per via intramuscolare in sedi anatomiche differenti anche nella stessa seduta vaccinale i vaccini: MPR o MPRV e vaccino Meningococco ACWY.

Malattie infettive prevenibili mediante vaccinazione

Cari Genitori, ecco alcune informazioni inerenti alle malattie infettive prevenibili con vaccino che, nella fascia di età dalla nascita a 13-15 mesi, potrete evitare di fare contrarre al vostro bambino/a:

Malattia da Rotavirus
lnizia generalmente con febbre e vomito seguiti dopo 24-48 ore da diarrea acquosa. I sintomi persistono solitamente per 3-8 giorni. Nei casi gravi, rappresentati sopratutto dai bambini piccoli, si rende necessario il ricovero ospedaliero a causa della disidratazione per l’eccessiva perdita di liquidi attraverso il vomito, la diarrea e l’impossibilità ad assumere liquidi per bocca per il vomito. Non vi sono specifiche terapie.
Devono essere somministrati liquidi attraverso le flebo o per via orale, laddove sia possibile, per contrastare la disidratazione. La vaccinazione contro i Rotavirus, somministrata per via orale, e raccomandata universalmente a tutti i bambini a partire dalla 6a settimana di vita, consiste di 2 o 3 dosi (in funzione del vaccino utilizzato).

Malattia da Difterite
Si manifesta con rinofaringite o laringotracheite ostruttiva. Le complicanze gravi, pericolose per la vita, sono il gonfiore del collo (collo di toro), l’ostruzione delle vie aeree provocata dalla formazione di membrane, l’arresto cardiaco. La malattia grave colpisce più spesso le persone non vaccinate o non completamente vaccinate. La vaccinazione con il tossoide difterico è l’unica vera misura di controllo. Il vaccino contro la Difterite, è costituito dalla anatossina antidifterica, ossia, dalla tossina difterica inattivata, capace di stimolare l’organismo a potersi difendere dalla malattia senza essere pericolosa.

Malattia da Tetano
È causata da un batterio (Clostridium tetani) che si trova soprattutto nel terriccio, nel letame, nell’asfalto e nel tratto digerente di alcuni animali (bovini, equini, ovini) che lo eliminano con le feci. Il batterio del tetano può sopravvivere per lunghi periodi di tempo in condizioni sfavorevoli poiché si conserva in forma di “spora”: cioè si circonda di un involucro protettivo molto resistente. Il Clostridium tetani può entrare nel corpo umano attraverso una ferita anche banale e produrre una sostanza (tossina) che colpisce il sistema nervoso causando una forte contrazione dei muscoli e anche la morte, quando vengono colpiti muscoli respiratori (insufficienza respiratoria).

Malattia da Pertosse
È causata da un batterio (Bordetella pertussis) ed è una delle malattie più contagiose che si conoscano.
Questa infezione ha un decorso particolarmente grave se contratta nel primo anno di vita, in quanto i continui e prolungati accessi di tosse causano delle vere e proprie crisi di soffocamento; inoltre a questa età sono più frequenti gravi complicazioni a carico del sistema nervoso (encefalopatia), con possibili danni permanenti, causati sia dalla scarsa ossigenazione del sangue durante gli accessi di tosse, sia dall’azione diretta di una sostanza tossica prodotta dal batterio della pertosse. L’encefalopatia in alcuni casi può causare anche la morte del bambino.

Malattia da Poliomielite
La Poliomielite (detta più brevemente Polio) è una malattia molto grave causata da virus (Poliovirus).
La Polio colpisce solo l’uomo, inoltre, tra i tre tipi di Poliovirus che si conoscono (sierotipo 1, 2 e 3), il tipo 1 è quello che maggiormente causa paralisi e che più frequentemente è responsabile di epidemie. Il virus si trasmette da persona a persona attraverso le mani o oggetti contaminati, oppure attraverso cibi e acqua, da qui
può raggiungere il sistema nervoso e causare gravissime forme della malattia.
I bambini piccoli hanno il rischio maggiore di contrarre l’infezione. Il miglioramento delle condizioni igieniche del nostro Paese ha contribuito a ridurre la diffusione di molte malattie infettive, compresa la Poliomielite, ma questo non è sufficiente, perché soltanto vaccinando tutti si è certi della protezione da alcune malattie e si riesce a eliminare completamente le epidemie.

Malattia da Epatite B
È causata da un virus che colpisce prevalentemente il fegato causandone una “infiammazione”. L’infezione si trasmette, non solo per via ematica, attraverso: punture o ferite con oggetti contaminati da sangue infetto (siringhe o anche strumenti di uso comune come forbicine, lamette, spazzolini da denti, ecc.) o attraverso contatto ematico con secrezioni (sperma, secrezioni vaginali).
Durante la gravidanza o il parto, inoltre, la madre infetta può trasmettere il virus al proprio figlio (contagio verticale).

Malattia da Haemophilus influenzae tipo b
È causata da un batterio che non deve essere confuso con i virus che causano la classica forma influenzale.
Questo germe, molto spesso, è presente nel naso e nella gola di “portatori sani”, cioè soggetti che tengono con sé il germe, ma non presentano alcun sintomo della malattia da esso stesso causata. Questo tipo di ceppo “b” è un batterio molto contagioso che, anziché stare nel naso e nella gola, può raggiungere il sangue e diffondersi ad altri organi o apparati (quali cervello, polmoni, ossa, ecc.). Molte di queste patologie richiedono il ricovero in ospedale e nei bambini possono causare danni permanenti come: convulsioni, sordità, cecità, paralisi motorie, più o meno gravi, ritardo mentale e, in alcuni casi particolarmente gravi, possono essere anche mortali.

Malattia da Pneumococco
È causata da un batterio (Streptococcus pneumoniae), molto diffuso in natura, alla cui “famiglia” appartengono 90 componenti (sierotipi), tutti con lo stesso cognome (Streptococcus pneumoniae), ma con nomi diversi (contraddistinti da un numero da 1 a 90). Questo batterio, molto spesso, è presente nel naso e nella gola di “portatori sani”, cioè soggetti che tengono con sé il germe, ma non presentano alcun sintomo della malattia da lui stesso causata.
Tra gli attuali 90 sierotipi di Pneumococco solo alcuni sono in grado di provocare gravi malattie nell’uomo come meningite batterica (infiammazione della membrana cerebrale esterna), polmoniti o infezioni diffuse a tutto l’organismo (sepsi).

Malattia da Meningococco B e ACWY
Questi tipi di batteri Meningococcici causano un’alta frequenza di gravi complicanze che possono portare anche alla morte del paziente. Attualmente, con diverse lettere dell’alfabeto, sono stati identificati tredici tipi (sierogruppi) di Meningococco, tra i quali cinque: A, B, C, Y, W135, sono i responsabili del maggior numero di casi nel mondo.
I sierogruppi B e C sono quelli che circolano più frequentemente in Italia, anche se rimane sempre alto (approssimativamente il 30%) il numero delle infezioni segnalate per le quali non è possibile conoscere lo specifico sierogruppo. Per prevenire questo tipo di infezione esistono due vaccini: uno solo per il Meningococco di tipo B e un altro solo per i Meningococchi di tipo ACWY.

Malattia da Morbillo
È causata da un virus ed è molto contagiosa. La malattia si trasmette attraverso il contatto diretto con goccioline respiratorie infette o, meno frequentemente, mediante contagio aereo. Il periodo di incubazione è in genere di 8-12 giorni dall’esposizione all’inizio dei sintomi che sono caratterizzati da: febbre alta, tosse, congiuntivite e da una caratteristica eruzione della pelle che dal viso si estende a tutto il corpo (esantema).
Il Morbillo, più spesso nei bambini più piccoli, può avere delle complicazioni importanti: otite, broncopolmoniti, laringotracheite e diarrea.
Circa una volta ogni 1000 casi di malattia, l’infezione colpisce il sistema nervoso, causando un’infiammazione del cervello (encefalite), provocando danni permanenti (sordità, ritardo mentale) nel 40%
dei sopravvissuti e può essere causa di morte nel 3-15% dei casi. Attualmente non esiste alcuna terapia medica efficace per curare il Morbillo e pertanto il migliore strumento di difesa a disposizione è la sua prevenzione con la vaccinazione.

Malattia da Parotite
È causata da un virus che si trasmette attraverso le secrezioni di naso e gola; dopo il contatto con un soggetto infetto, il periodo di incubazione della malattia, dura di solito da 16 a 18 giorni. Un soggetto affetto dalla Parotite epidemica (orecchioni) è già contagioso di solito da 1-2 giorni prima dell’inizio del gonfiore della ghiandola parotidea e fino a cinque giorni dopo.
Di solito questa malattia infettiva si manifesta con un gonfiore della guancia causato dalla tumefazione della ghiandola parotide e con febbre lieve; tale gonfiore può interessare contemporaneamente i due lati
del viso, un solo lato, oppure prima uno e poi l’altro.
La Parotite può causare Meningite in circa 1 caso su 200. Inoltre, il 20-30% dei maschi che hanno la Parotite dopo la pubertà hanno un’infiammazione dei testicoli (orchite) che può causare anche la sterilità.

Malattia da Rosolia
È causata da un virus che si trasmette, dopo la nascita, attraverso le secrezioni nasofaringee. Il periodo di incubazione per la Rosolia postnatale va da 14 a 23 giorni, di solito 16-18 giorni.
Il periodo di massima contagiosità sembra essere compreso tra i pochi giorni precedenti la comparsa dell’eruzione cutanea e i sette giorni successivi. L’infezione nel 25-50% dei casi è asintomatica, negli altri casi si presenta come una malattia con sintomi di lieve entità caratterizzati da febbre non elevata, ingrossamento generalizzato dei linfonodi (soprattutto di quelli del collo e di quelli posti dietro la nuca) e con un’eruzione cutanea di breve durata.
Il maggior rischio che la Rosolia comporta è quello di essere contratta per la prima volta in gravidanza da una donna non protetta.
Il virus infatti è molto pericoloso per il feto e può causare sia l’aborto che la nascita di un bambino con gravi malformazioni a carico del cuore, degli occhi, dell’organo dell’udito e del cervello.
Non esiste una terapia specifica contro la Rosolia.

Malattia da Varicella
È causata dal virus della Varicella-zoster (VZV) che si trasmette da persona ammalata a una persona sana attraverso le goccioline emesse con la respirazione o il contatto delle vescicole-pustole della pelle.
La Varicella di solito è una malattia lieve, ma può essere grave e rarissimamente anche mortale, specialmente quando colpisce bambini molto piccoli o gli adulti.
La malattia si presenta di solito con febbre, tosse, mal di testa e malessere generale e con la comparsa di tipiche manifestazioni cutanee pruriginose su tutto il corpo a partire dalla faccia e il capo e con estensione al tronco e al resto del corpo. L’eruzione della pelle è caratterizzata inizialmente da papule che poi si trasformano in vescicole (contenuto liquido), pustole (contenuto pus) e croste. Un bambino può presentare da 300 a 500 lesioni della pelle durante l’infezione.
La Varicella può causare polmonite (23 ogni 10.000 casi), sovra infezioni batteriche delle pustole, cicatrici cutanee, artriti, danni cerebrali (più di 1 ogni 10.000 casi), trombocitopenia, e infiammazione del cervelletto che può causare un’insufficiente coordinazione motoria (atassia cerebellare). Le complicazioni sono più frequenti nei neonati, negli adulti e nelle persone con deficit immunitari.

vaccina…per dar sogni tranquilli al tuo bambino!

Дорогі Батьки,

вакцинація є одним із основних засобів забезпечення здоров’я населення у всьому світі.
Вакцини врятували життя величезній кількості людей, адже вони запобігають ризику зараження численними надзвичайно небезпечними інфекційними захворюваннями.

Необхідно також пам’ятати, що той, хто пройшов вакцинацію, захищає не тільки себе самого, але й усіх тих, у кого з різних причин немає можливості вдатися до цієї форми захисту через вік, наявність певних захворювань, чи клінічний стан, що може бути протипоказанням до проведення щеплень. Батьки, які приймають усвідомлене рішення вакцинувати свою дитину з дотриманням термінів та положень чинного Національного плану вакцинопрофілактики, роблять важливий внесок у турботу про здоров’я дитини, забезпечують їй оптимальний захист від конкретних небезпечних інфекційних захворювань.
Добре розуміючи, що для прийняття такого рішення необхідно володіти правильною, грамотною і вичерпною інформацією, здатною розвіяти сумніви чи вагання щодо ефективності, безпеки та ролі щеплення, радимо звернутися до закріпленого за вашою дитиною педіатра чи до співробітників територіального Центру вакцинації, або ж ознайомитися з інформацією офіційних порталів державних установ в інтернеті. Тільки наші об’єднані зусилля допоможуть заслужено визнати щеплення запорукою прогресу, цивілізації та охорони здоров’я!

КАЛЕНДАР ЩЕПЛЕНЬ

Дорогі батьки, у період від народження дитини до досягнення нею віку 13-15 місяців проведення щеплень передбачено
у наступні терміни:

Початок 3-го місяця від народження (починаючи з 61-го дня від народження)
• Перша доза Ротавірусної вакцини перорально.
• Перша доза Шестивалентної вакцини (проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гепатиту B, гемофільної інфекції типу b) внутрішньом’язово.
• Перша доза Пневмококової вакцини внутрішньом’язово.

Через 30 днів (з 91-го дня від народження)
• Перша доза Менінгококової вакцини B
внутрішньом’язово.
• Друга доза Ротавірусної вакцини перорально.

Через 30 днів (на початку 5-го місяця від народження, тобто на 121-й день)
• Друга доза Шестивалентної вакцини (проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гепатиту B, гемофільної інфекції типу b) внутрішньом’язово.
• Друга доза Пневмококової вакцини внутрішньом’язово.
• Третя доза Ротавірусної вакцини (для якої передбачено три дози) перорально.

Через 30 днів (на початку 6-го місяця від народження, тобто на 151-й день)
• Друга доза Менінгококової вакцини B внутрішньом’язово.

Після виповнення 11 місяців
• Третя доза Шестивалентної вакцини (проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гепатиту B, гемофільної інфекції типу b) внутрішньом’язово.
• Третя доза Пневмококової вакцини внутрішньом’язово.

Після виповнення 12 місяців
• Третя доза Менінгококової вакцини B внутрішньом’язово.

Після виповнення 13 місяців
• Перша доза Менінгококової вакцини ACWY.
• Перша доза вакцини MPRV.
Можливе проведення одночасного сеансу вакцинації: вакцина MPR або MPRV та Менінгококова вакцина ACWY вводяться внутрішньом’язово у двох різних анатомічних ділянках.

ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКИМ МОЖНА ЗАПОБІГТИ ЗАВДЯКИ ЩЕПЛЕННЮ

Шановні батьки, пропонуємо інформацію про інфекційні захворювання, яким можна запобігти завдяки щепленню, що допоможе уникнути ризику захворювання вашої дитини від народження до 13-15 місяців життя:

Ротавірусна інфекція
На початковому етапі спостерігається підвищення температури і блювання, а через 24-48 годин рідкий пронос. Симптоми зазвичай тримаються протягом 3-8 днів.
У гострих випадках, насамперед серед маленьких дітей, внаслідок приступів блювоти, проносу і неможливості споживання рідини через зневоднення організму необхідна госпіталізація, оскільки пиття викликає блювоту.
Специфічна терапія відсутня. З метою запобігання зневоднення рідина вводиться в організм внутрішньовенно чи перорально.
Пероральна вакцина проти Ротавірусної інфекції рекомендується усім дітям починаючи з 6-го тижня життя та включає 2 або 3 дози (залежно від типу вакцини, що використовується).

Дифтерія
Хвороба характеризується ураженням носоглотки або гортані, утруднюючи дихання.
Дифтерія небезпечна ускладненнями, що несуть загрозу життю: набряк шиї (бичача шия), обструкція дихальних шляхів у результаті утворення плівкового слизу, зупинка серця.
Захворювання проявляє себе у гострій формі частіше у невакцинованих людей або тих, хто не завершив повний цикл щеплення. Вакцинація з використанням дифтерійного анатоксину є єдиним засобом запобігання захворюванню.
Щеплення проти дифтерії включає у себе антидифтерійний анатоксин, а саме препарат, позбавлений токсичних властивостей і без ризику для організму здатний стимулювати його захисну реакцію

Правець
Захворювання викликає бактерія роду Clostridium tetani, переважним середовищем проживання якої є ґрунт, гній, асфальт і харчовий тракт деяких тварин (рогатої худоби, коней, овець), які виводять її назовні зі спорожненнями.
Бактерія правця відрізняється винятковою стійкістю і здатна виживати протягом тривалого часу в несприятливих умовах завдяки своїй “спороподібній” формі, покритій стійкою захисною оболонкою. Ураження людського організму збудником Clostridium tetani може статися в результаті його дотику навіть з незначною раною, внаслідок чого виробляється речовина (токсин), яка вражає нервову систему та викликає сильні судоми м’язів, призводячи навіть до смертельного результату, якщо уражені м’язи дихальних шляхів (дихальна недостатність).

Кашлюк
Захворювання викликає бактерія Bordetella pertussis і є одним із найбільш заразних інфекційних захворювань, відомих нам на сьогоднішній день.
Хвороба протікає особливо важко на першому році життя, оскільки безперервні і тривалі напади кашлю викликають справжні кризи задухи; крім цього, у ранньому віці спостерігаються гострі ускладнення нервової системи (енцефалопатія), які можуть спричинити розвиток незворотних уражень через брак кисню в крові під час нападів кашлю, а також у результаті прямого впливу токсинів, які виробляють збудники кашлюку.
У окремих випадках енцефалопатія може спричинити смерть дитини.

Поліомієліт
Поліомієліт – надзвичайно небезпечне захворювання, що викликається поліовірусом.
Поліомієліт вражає тільки людський організм, при цьому серед трьох серотипів вірусу (тип 1, тип 2 і тип 3) саме тип 1 найчастіше призводить до розвитку паралічу і є причиною виникнення епідемій. Вірус передається від людини до людини через заражені ним руки і предмети побуту або через їжу і воду, потрапляючи в нервову систему і викликаючи найгостріші форми захворювання.
Ризик інфікування найвищий серед маленьких дітей. Поліпшення гігієнічних умов у нашій країні дозволило скоротити розповсюдження багатьох інфекційних захворювань, зокрема Поліомієліту, але цього недостатньо: лише тотальна вакцинація може захистити людей від низки захворювань і покласти край поширенню епідемій.

Гепатит B
Захворювання викликає вірус, що перш за все вражає печінку, викликаючи в ній запальні процеси. Інфекція передається не тільки через кров, а також через проколи або рани предметами, забрудненими інфікованою кров’ю (шприци або навіть такі предмети частого використання як ножиці, леза бритви, зубні щітки тощо) або внаслідок контакту крові з виділеннями (спермою, вагінальними виділеннями).
У разі інфікування матері хвороба від неї може передаватися дитині під час вагітності чи пологів (вертикальний механізм передачі інфекції).

Гемофільна інфекція типу b
Збудником хвороби є бактерія, яку слід відрізняти від вірусів, що спричиняють класичні форми грипу. Гемофільна паличка часто присутня в носоглотці «здорових носіїв», тобто осіб, в організмі яких є збудник, але відсутні симптоми викликаного цим збудником захворювання.
Даний тип бактерії, що відноситься до штаму «b», відрізняється підвищеною передачею інфекції і може легко поширюватися з носоглотки в кров і уражати інші органи або ділянки організму – мозок, легені, кісткову тканину та ін.
Багато захворювань, викликаних цим вірусом, вимагають госпіталізації, у дітей можуть призвести до незворотних ушкоджень: судом, глухоти, сліпоти, захворювань рухового апарату різної важкості, розумової відсталості, а у деяких особливо серйозних випадках – призвести до летального результату.

Пневмококова інфекція
Збудником хвороби є бактерія Streptococcus pneumoniae, дуже поширена в природі. Група пневмокока нараховує 90 компонентів (серотипів), які мають одну загальну назву, Streptococcus pneumoniae, але різні імена (помічені цифрами від 1 до 90).
Ця бактерія часто присутня у носоглотці «здорових носіїв», тобто осіб, в організмі яких є збудник, але відсутні симптоми викликаного цим збудником захворювання. Серед 90 серотипів пневмокока, відомих сьогодні науці, лише декілька типів здатні викликати такі серйозні захворювання у людини, як бактеріальний
менінгіт (запалення зовнішньої оболонки головного мозку), пневмонія або велике інфекційне ураження цілого організму (сепсис).

Менінгококова інфекція В та ACWY
Дана типологія бактерій менінгококу часто призводить до серйозних ускладнень аж до летальних випадків. На даний час виявлено тринадцять типів (серогруп) менінгококу, для їх розрізнення використовуються літери латинського алфавіту, при цьому п’ять з них є причиною великої кількісті захворювань у світі: це типи A, B, C, Y, W135.
В Італії найчастіше зустрічаються серогрупи B і C, хоча продовжує залишатися високим число інфікування (близько 30%) без виявлення конкретної серогрупи.
У профілактиці даного інфекційного захворювання використовуються дві вакцини: перша застосовується виключно проти менінгококу типу B, друга лише проти менінгококу ACWY.

Кір
Кір є вірусною інфекцією, якій притаманний дуже високий ризик зараження.
Хвороба передається при прямому контакті через крапельки, що виділяються з дихальних шляхів, рідше через повітря. Інкубаційний період зазвичай становить 8-12 днів від початкового прояву симптомів: висока температура, кашель, кон’юнктивіт і характерна висипка на шкірі, яка спочатку вражає обличчя, а потім поширюється по всьому тілу (екзантема).
Кір нерідко призводить до серйозних ускладнень, найчастіше у маленьких дітей: запалення вуха, бронхіальної пневмонії, ларинготрахеїту та діареї.
Приблизно в одному випадку з 1000 це інфекційне захворювання вражає нервову систему, викликаючи запалення головного мозку (енцефаліт) і призводячи до незворотних наслідків (глухоти, розумової відсталості) у 40% людей, що вижили, або спичинити смерть (3-15%).
У даний час відсутні ефективні форми лікування кору, отже найбільш дієвим засобом, який ми маємо для профілактики захворювання, є вакцинація.

Паротит
Збудник хвороби – вірус, який передається через виділення з носоглотки; після першого контакту з інфікованим суб’єктом інкубаційний період зазвичай триває від 16 до 18 днів. Суб’єкт, уражений епідемічним паротитом (свинкою) здатний передати інфекцію вже на 1-2 день, ще до набухання привушної залози, та протягом наступних п’яти днів.
Переважно це інфекційне захворювання призводить до набряку щоки, спричиненого набуханням привушної залози, при цьому спостерігається незначне підвищення температури; набряк може вразити обидві частини, або спочатку одну, а потім другу частину обличчя.
У одному випадку з 200 паротит може викликати менінгіт. У 20-30% випадків у осіб чоловічої статі, що захворіли на паротит після настання статевої зрілості, можливе запалення яєчка (орхіт), яке в свою чергу може стати причиною безпліддя.

Краснуха
Вірусна інфекція, що передається після народження через виділення з носоглотки.
Період інкубації у постнатальному періоді становить від 14 до 23 днів, зазвичай 16-18 днів. Період найбільш високого ризику передачі ймовірно припадає на дні, що безпосередньо передують появі шкірного висипу, і на наступні сім днів. Інфікування у 25-50% випадків проходить без прояву симптомів, у інших випадках проявляється як нездужання зі слабо вираженими симптомами, такими як невисока температура, загальне збільшення лімфовузлів (насамперед шийних та потиличних), а також нетривалий висип на шкірі.
Краснуха надзвичайно небезпечна, якщо незахищена жінка хворіє на неї вперше під час вагітності.
Вірус несе в собі загрозу для плоду, він може спровокувати аборт або призвести до народження дитини з серйозними вадами, оскільки може вразити серце, очі, органи слуху і головний мозок.
Специфічних засобів лікування краснухи немає.

Вітряна віспа
Захворювання викликає вірус Варіцелла-зостер (VZV), який передається від хворої до здорової людини через крапельки, що виділяються з дихальних шляхів, або через контакт з гнійничками на шкірі. Вітряна віспа зазвичай не розглядається як тяжке захворювання, але може ним стати, або стати навіть смертельним, зокрема якщо йдеться про дуже маленьких дітей або дорослих. Переважно хвороба проявляється підвищенням температури, кашлем, головним болем і загальною слабкістю, на шкірі появляється характерна висипка, що викликає свербіння, вона поширюється від обличчя та голови на тулуб і згодом по цілому тілі. Шкірна висипка на початковому етапі проявляється у формі папул, які згодом перетворюються на везикули (з рідким вмістом), що перетворюються на пустули (з гнійним вмістом), а згодом на скоринки.
Під час захворювання на шкірі дитини може бути від 300 до 500 уражень. Вітряна віспа може спричинити пневмонію (23 випадки на кожні 10.000), вторинні інфекційні ураження в області гнійників, появу шрамів, артрити, ураження головного мозку (більше 1 випадку на кожні 10.000), тромбоцитопенію та запалення мозочка, що в подальшому може викликати порушення координації рухів (мозочкову атаксію). Ускладнення зустрічаються найчастіше у новонароджених та у дорослих осіб з імунною недостатністю.

Вакцинація… це безтурботний сон твоєї дитини!

Resta in contatto col pediatra e monitora la crescita di tuo figlio !

Disponibile Gratis su: